Співавторка підручників для українських школярів розповіла, як готуватися до національного мультипредметного тесту.
2025-й — рік остаточного переходу на новий Український правопис, запроваджений ще у 2019 році.
Непомітно сплив перехідний період, і вже цьогоріч завдання НМТ з української мови для випускників будуть тільки за новими правилами. Нічого страшного в цьому немає. І дивного теж. Мова — живий організм, вона рухається й змінюється разом із життям людства в цілому й народу зокрема.
Постійний розвиток суспільства і світу потребує певних змін, які б відповідали новим соціально-культурним завданням удосконалення мовної системи. Сучасна українська мова — відкрита й динамічна. Змінюється словник, з’являються нові терміни в різних сферах суспільної комунікації, виникає потреба в адаптації загальних і власних назв до раніше сформульованих орфографічних правил.
Для чого переглядати ці правила? Для того, щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила правопису нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми.
“Мені подобається новий правопис, адже, по-перше, він спрощує нам життя, по-друге, повертає від штучно нав’язаних “змосковщених” форм до природних особливостей української мови.
Треба просто вдуматися у ці зміни. А вчителеві важливо відразу пояснити учням і ученицям, що нова редакція Українського правопису спрощує наші правила, а не ускладнює.
Ці зміни в мові, яка є формою нашого життя, зумовлені сьогоденням і вимагають їх реалізації у відповідних сферах життя соціуму”, — розповідає Вікторія Туряниця.
— На чому би Ви закцентували увагу майбутніх випускників шкіл?
— Щодо змін правописної норми, то їх можна поділити на дві групи: власне зміни в написанні слів (без варіантів) і варіантні — доповнення до чинної норми.
До першої групи, наприклад, належить написання числівника пів зі словами. Якщо раніше ми писали по-різному — з апострофом, дефісом і разом — залежно від іменника: пів’яблука, півхвилини і пів-Європи, плуталися, помилялися, — то за новим правописом всі слова пишемо окремо: пів яблука, пів хвилини, пів Європи. Це, звичайно ж, спрощує наше життя.
Якщо пів ужито з іменником у формі називного відмінка і це слово становить єдине поняття, а не вживається в значенні “половина”, тоді пишемо разом: піваркуш, південь, півкуля.
Ще одна зміна. В усіх словах іншомовного походження відповідно до вимови звукосполучення [jе], [jі], [ju], [ja] передаємо на письмі йотованими голосними є, ї, ю, я: замість старого фойе, проекція, проект відповідно до уніфікованого правила зараз необхідно писати фоє, проєкція, проєкт, і таке написання є обов’язковим.
Зміни в написанні складних слів з іншомовними компонентами теж відбулися в бік спрощення: складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, веб-, флеш-, прес, преміум-, ультра-, штабс-, унтер- по-новому пишемо разом: віцепрезидент, ексчемпіон, лейбмедик, максізавдання, мінігра, обермайстер, вебсайт, пресконференція, преміумклас та ін.
Ще новий Український правопис передбачає вживання фемінітивів — жіночих відповідників назв професій, звань і посад. Мабуть, насамперед це пов’язано з фемінізацією суспільства та сучасними питаннями гендерної політики. Проте причини появи таких форм слів зумовлені й іншими зовнішніми чинниками, зокрема поверненням до джерел української мови.
Фемінітиви віддавна побутували в нашій мові, що можна підтвердити, звернувшись до словників, укладених у ХІХ та на початку ХХ століття. І дотепер фемінітиви потужно представлені в розмовній мові. Згадайте, як часто ми говоримо учителька, лікарка, секретарка, директорка, бухгалтерка, журналістка, водійка, акторка тощо. То чому ми не можемо знову узаконити ці слова в літературній мові?
Однак поряд із цим для уніфікації в діловодстві доцільно за наявності варіативних форм слова перевагу надавати першій (директор — директорка, начальник — начальниця). Це стосується як посад (директор, а не директорка; завідувач, а не завідувачка), так і звань (доцент, а не доцентка; лейтенант поліції, а не лейтенантка поліції), наукових ступенів (кандидат наук, а не кандидатка наук; доктор наук, а не докторка наук), статусів (член вченої ради, а не членкиня вченої ради; очільник, а не очільниця). При офіційному звертанні, якщо хочемо зазначити стать, то краще вживати таку форму: не ректорка, а пані ректор; не послиня, а пані посол; не деканка, а пані декан.
Отже, у фаховому мовленні, яке має свої стандарти та правила, пов’язані з певними обмеженнями, варто обережно використовувати граматичні варіанти (у цьому випадку форми жіночого та чоловічого родів), особливо це стосується офіційно-ділового письмового мовлення.
“Проведене лінгвістичне дослідження дозволяє стверджувати, що зміни орфографічних норм, закріплені в Українському правописі, що набув чинності в 2019 році, насамперед відобразилися на правописі складних слів, лексичних одиниць іншомовного походження, зокрема давньогрецького, а також зумовили появу додаткових варіативних орфографічних пар.
Ці зміни загалом вплинули на розвиток мовної системи. Це стосується не тільки рівня орфографічного, тобто зміна правописної норми, а й словотвірного (розширення дериваційного гнізда), граматичного (поява паралельної форми жіночого роду поряд з наявною чоловічою) та лексичного — розширення словникового складу через появу нових слів”, — додала Вікторія Туряниця.
Будь першим хто прокоментує