Вишиванка здавна вважається символом та оберегом українського народу.
Кожному українцю знайомо, що таке вишиванка, адже це не просто предмет одягу, а частина душі. Історія національно вбрання торкається глибокої давнини. Наші майстерні пращури створювали справжню красу з ниток та тканого полотна.
Більш ніж сторічну історію вишиванки Свалявщини вдалося зібрати у Свалявському історичному музеї.
Марія Цанько — директорка Свалявського історичного музею — розповіла та охоче показала вишиванки, які носили жителі Свалявщини минулих часів.
“Вишиванка — це оберіг від потойбічних сил та “поганих очей”, тому з давнини люди наносили на свій одяг вишивку, — розповідає пані Марія. — Вони бувають різними за орнаментом та технікою виконання. В музеї навіть збереглася старовинна книга з ілюстраціями орнаментів, видана приблизно з 1919 по 1939 рік. Свого часу цю старовину передала на зберігання до музею колишня директорка Свалявської бібліотеки Анастасія Лефтер”.


“Українська вишивка є одним з найпоширеніших та доступних видів народної художньої творчості. Вона вдосконалювалася впродовж багатьох років та дійшла до нас у вигляді прекрасних різновидних орнаментів, швів, якими вони виготовлені. Орнаментальні мотиви ткання і вишивки, які складалися протягом століть, були віддзеркаленням навколишнього світу.
Вишиванням споконвіку займалися жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку”, — ділиться директорка музею.
За її словами, одним з найпоширеніших архаїчних мотивів закарпатської вишивки є “Розета”. Її свалявські майстрині вишивали з чотирма, шістьма або вісьмома загостреними чи заокругленими пелюстками.

Часто пелюстки однієї частини вишивалися почергово нитками двох кольорів: блакитним і фіолетовим, червоним і жовтим тощо. Розети чергуються із зображенням ромбів, кругів, квадратів та хрестів.
В цьому можна пересвідчитися, заглянувши в старовинну шафу музею, де зберігаються зо два десятки різноманітних вбрань. Тут є і вишиванки, що носили дівчата, жінки, чоловіки та діти. За кількістю вишитих ромбів на вбранні можна було відрізнити заміжню жінку від дівчини.

Дівчата носили вишиванки з чотирма ромбовидними візерунками, а молодим жінкам притаманно було наносити тільки один-два. Але були вправні майстрині, що обходили ці правила, зображаючи на полотні один великий ромб, що складався з багатьох маленьких.
“Зберігається в музеї і дитячий вишитий одяг, — показує Марія Петрівна. — Матері вишивали своїм дітям одяг з теплотою та любов’ю. Є особлива вишиванка жінки, що привезла її у якості приданого з Буковини. Ми можемо спостерігати на ній більш округлі форми орнаменту, що нагадують квіти”.


“А ось, до прикладу, етнічний костюм, що приміряють гості міста, іноземці та беруть у поїздки для представлення української культури за кордоном. Вишиванка у експозиції має зооморфний візерунок.
Костюм був виготовлений в 70-х роках для учасників хору Свалявського лісокомбінату. На зооморфних вишивках зазвичай зображали тварин та пташок, вірячи, що їхні зображення приносять вірність, достаток і довголіття”, — пояснює директорка закладу, доповнюючи розповідь цікавими фактами з екскурсу в минуле.

Виявляється, що символічними є не тільки відтінки та форми вишивки, а й полотно та його колір. Традиційно вважали, що білосніжний колір означає цноту та чистоту, зелений символізує рівновагу та природу, червоний додає життєвої сили, а чорний відображає смуток і тугу.


До речі, принагідно ознайомитися з історією та експонатами музею можна сьогодні не оплачуючи вхід. Дрес-кодом, як ви вже здогадалися, є вишиванка.
Лілія Антонюк










Будь першим хто прокоментує