Менше дня знадобилося свалявському митцю Віталію Дорошу, щоб намалювати картину, яку присвятив неньці-Україні до Дня матері.
Свій витвір художник назвав “Повітряна тривога”. Малюнок з одного боку випромінює всю неймовірну красу рідної землі, а з іншого — передає всі ті виклики, з якими щодня доводиться стикатися українському народу та загалом Україні, показує страждання, але водночас символізує єдність, стійкість та незламність.
“Всі ми знаємо, як важко усвідомити, що в країні війна, як вбивають наших близьких, друзів, невинних дітей… Від початку війни наші дітки вчаться в укриттях під час повітряної тривоги, а в той час агресор бомбить різні території, знищує безпощадно все… Але знаю точно, що ворог буде покараний, а Україна буде процвітати! Слава Україні”, — пише на своїй Facebook-сторінці Віталій Дорош.
У коментарі виданню Svaliava.net художник розповів, що ідея створення малюнка виникла ще після перших масованих ракетних ударів російського агресора.
“Сьогодні День матері, тому захотів якось по-особливому привітати нашу неньку-Україну з цим, як на мене, дуже важливим та символічним святом. У підсумку вийшов малюнок “Повітряна тривога”. Багато меседжів намагався передати: це і нашу єдність, і нашу душевну тривогу, та головний посил — нескореність, мужність, героїзм народу, який вистояв і упевнено крокує вперед, до перемоги”, — каже митець.
Світлиною малюнку “Повітряна тривога” Віталій Дорош поділився в соціальній мережі, додавши до публікації вірша своєї матері, Світлани Дорош:
ТОРКАЮТЬ НЕБЕСА КРИЛЬМИ СОКОЛИ Я так не хочу про війну писати, Але шаную наше ЗСУ І хочеться бійцям усім сказати: "Всім дякую, що я спокійно сплю". Та сниться, що ракети над будинком Летять.., або падуть в саду у нас, Димить.., а павучок все павутинку Снує… страшний переживаю час. Як болісно за нашу Україну, За вбитих і катованих людей. За кожен дім, засипаний в руїну За матерів недоспаних ночей. Ісус Христос колись терпів знущання За весь народ, щоб краще жить. Бійці терплять подібні катування… Біль матерів в душі моїй болить. Так боляче за материнське серце, Яке з грудей вискакує, той біль Пече, гірчить в душі, неначе з перцем, Сини країни йдуть в запеклий бій. Я так не хочу про війну писати, Пронизувати душу читачів. За всіх полеглих буде памʼятати Вся Україна,плачучи від слів. Найбільш болить за те, що вже ніколи Не повернути тих бійців життя. Торкають небеса крильми соколи, Нам посилають світле майбуття.
Svaliava.net
Будь першим хто прокоментує