Життя — це рух, а рухатися потрібно тільки вперед. За таким принципом у Сваляві живе та працює талановита майстриня швейної справи Катерина Жураковська.
Видання Svaliava.net вирішило розповісти історію жінки, яка перейняла навички шиття від матері та відкрила власну справу.
Пані Катерина, яка наразі самотужки виховує двох чудових синів, започаткувала та розвила власний бізнес з нуля впродовж трьох років.
Жінка має безліч вдячних клієнтів, шиє костюми для міжнародних виступів танцювальних колективів Полянської та Свалявської шкіл мистецтв, ремонтує та виготовляє одяг на замовлення. А не так давно заснувала новий вид послуг з обшивки салонів авто, сидінь та інших м’яких меблів.
Майстриня розповідає, що шити любила з дитинства. У її батьків була швейна машинка, дівчинка з цікавістю спостерігала, як шиє її мати. Згодом почала вчитися та допомагати.
Так склалося, що доросла професійна стежка пані Катерини була пов’язана з бухгалтерією та торгівлею, але про шиття вона не забувала ніколи.
“Все розпочалося несподівано, коли життя поставило мене перед вибором: або будувати свою долю самостійно, або і далі жити так, як живу. Я обрала перше.
Пам’ятаю, як п’ять років тому ми з синами просто розклеїли оголошення про ремонт одягу вдома. Почали звертатися люди, приносили речі — комусь підшити, комусь підрізати, замок вставити…
Якось сусідка запитала, чи зможу я пошити їй та її маленькій доньці однакові плаття (Family Look). Показала фото з Інтернету, підібрали колір, матеріал. Вони були дуже задоволені кінцевим результатом. Я отримала прибуток та радість від того, що моя робота принесла людям користь та позитивні емоції.
Згодом відкрила ФОП з ремонту та пошиття одягу у “Сонячному”, але і брала додому замовлення у Сваляві. Спрацювало так зване “сарафанне радіо”, інколи доводилося працювати по 20 годин на добу”, — розповідає майстриня.
— Пані Катерино, як виникла ідея зайнятися обшивкою салонів авто та м’яких меблів? Адже це вважається чоловічою справою.
— Якось до мене звернулася власниця кафе у Поляні з проханням обшити кермо її машини. Запитала: “Зможеш?” “Спробую”, — відповіла я.
Потім вона замовила у мене обшивку м’яких меблів у своєму салоні краси. Далі посипалися замовлення на перетяжку диванів, кухонних меблів, ліжок та машинних сидінь.
Нещодавно навіть робила обшивку стелі автомобіля. Приємно, коли до тебе повертаються клієнти з різних куточків України, які приїздять у “Сонячне” на відпочинок.
Якось довелося пошити на замовлення майки для військових. Звичайно, гроші за роботу брати не хотіла. Але замовник залишив певну суму в якості подяки.
— Ви шиєте костюми для виступів танцювальних колективів Свалявської та Полянської шкіл мистецтв, у яких вони виступають за кордоном. Наскільки це складно? Скільки часу зазвичай займає така робота?
— Насправді для мене це не є чимось складним. Я знімаю індивідуальні мірки з дівчат на занятті у школі. Далі ми з хореографами обговорюємо модель та дизайн виробу, текстуру та колір тканини.
Як правило, матеріал закуповується батьками дітей, або коштом школи. До прикладу, на пошиття костюмів для виступу хореографічного колективу Олени Скакун з Полянської школи мистецтв у мене пішов тиждень.
Приємно усвідомлювати, що у вбранні, пошитому тобою, діти стають переможцями різних конкурсів і фестивалів.
— Про що Ви мрієте?
— Про життя під мирним небом. Моя мати та тітка знаходяться під постійними обстрілами у Дніпрі. В майбутньому хочу відкрити велике ательє. Я вдячна за підтримку Богу, своїм синам, яким виповнилося 9 та 11 років, та їхній бабусі з Керецьок — за постійну допомогу та віру в мої сили.
Молодший син вже цікавиться шиттям, а старший — комп’ютерним дизайном. Можливо, згодом скористаюся його допомогою у графічному моделюванні одягу (посміхається, — авт.).
До речі, не забудьте завітати на Facebook майстрині.
Будь першим хто прокоментує