Днями, відвідавши курортну Поляну та проходячи повз вітрину одного із торгівельних закладів, в око мені впала невеличка симпатична скринька, оздоблена у стилі українського орнаменту з написом “На ЗСУ, на парафін, допоможи захисникам зігрітись”. Поруч стояв ящик для збору порожніх жерстяних банок.
Згодом вдалося познайомитися із двома жінками-волонтерками з Уклину та Поляни, що вже протягом року займаються збором матеріалів, виготовленням та відправкою на передову окопних свічок для наших захисників.
— Пані Ірино, знаю, що Ви не місцева. Розкажіть, будь ласка, трішки про себе та як опинилися в Поляні?
— Я переїхала з Одеси на Закарпаття з початком війни. 24 лютого нам з донькою та трьома онуками довелося виїжджати з Києва, тоді якраз гостювала в них.
До останнього не вірила у початок повномасштабного вторгнення, але 24 лютого о третій годині ночі нам зателефонували друзі з Харкова та сповістили, що російські війська перейшли кордон.
Це було ще до початку масових ракетних ударів та офіційного оголошення про напад по телебаченню та радіо. Але ми все одно не хотіли виїжджати, зять наполіг, хоча сам залишився у місті.
Сказав: “Їдьте! Якщо все буде добре — відпочинете з пару тижнів та й повернетеся”. Але, на жаль, пара тижнів затягнула на рік…
— Чому Ви вирішили виготовляти окопні свічки?
— Вперше почула про заклик збирати консервні банки та відправляти їх в Ужгород — там виготовляли свічки — ще влітку. Але всієї серйозності та важливості цього збору тоді ще не розуміла. А потім так склалося, що мені пояснили наскільки це важливо для наших воїнів.
Свічки потрібні передусім для обігріву. Зимою ми можемо змерзнути, перебуваючи на вулиці всього за півгодини, а уявіть, як там нашим захисникам в окопах?
Маленькі свічки на передовій використовують також у якості освітлення, а на великих розігрівають та навіть примудряються готувати їжу. Тому ми закуповуємо саме харчовий парафін, щоб убезпечити солдатів від шкідливих викидів в бліндажах.
Воїни з передової просять молитися та передавати свічки. В холодну пору року “вогники життя” навіть важливіші за продукти харчування, без їжі можна обійтися деякий час.
Коли про все це дізналася — захотілося виготовляти їх самотужки. Але оскільки я винаймаю житло, а виготовлення свічок потребує великого приміщення, — вирішила знайти тих, хто це робить, і запропонувати свою допомогу.
Ось так ми і познайомилися з Любов’ю Дувалкою з Уклину. У своїй садибі вона з чоловіком та дітьми виготовляє окопні свічки вже давно. Коли Люба розповіла, що зараз у них не вистачає банок, запропонувала їх постачання взяти на себе та організувала пункти збору в магазинах, санаторіях, готелях, попередньо домовившись з власниками та кухарями закладів.
Щовечора обходила пункти та забирала банки. Спочатку їх ледь-ледь назбирувалось з десяток. Потім люди почали доєднуватися, одна жителька Поляни якось віддала цілий мішок. Пам’ятаю, якою була щасливою, коли несла його додому того вечора.
Не викидайте банки, приносьте їх до пунктів збору! — здавалось би, така дрібниця, але це допомагає нашим воїнам день за днем вистоювати у нелегкому бою. Коли на фото з передової бачиш, як нашими свічками хлопці гріють ноги вночі — це відчуття, яке неможливо описати.
— А хто займається закупівлею воску та звідки Ви берете на це кошти? Адже знаю, що справа ця не з дешевих.
— Зараз, Слава Богу, банок у нас багато, канал збору з харчоблоків я налагодила. Раніше у Люби не вистачало бляшанок — тепер навпаки, думаємо, як придбати віск.
За тиждень збираю десь біля 200 банок. Щоб зробити з них свічки, потрібно 50 кілограмів парафіну — близько 6 000 гривень. В одну банку з-під кукурудзи йде 380-450 грамів воску, така свічка горить шість годин.
Маленька свічка горить годину, але всі вони дуже потрібні. На великих солдати просвердлюють дірочки, роблять “триногу” і таким чином готують їжу в польових умовах та гріються. Спочатку парафін ми закуповували власними силами. Допомогли зять, дочка та її подруги.
Одна наша емігрантка з США переслала кошти на два мішки парафіну. Любі теж перераховували гроші родичі, друзі, односельці. Скриньки для збору коштів в магазинах та санаторіях ми поставили вже пізніше, за 10 днів вдалося зібрали 320 гривень і 1000 гривень мені надіслали на карту.
Люди, можливо, не розуміють важливість всієї цієї справи, як я колись. Але будемо виготовляти свічки доки в них є потреба, адже навіть влітку вони не втратять своєї актуальності.
— Є щось, що Ви, можливо, хотіли б сказати мешканцям та гостям нашого краю?
— Хочу звернутися до всіх українців: і переселенців, і місцевих. Дуже добре в звичайному нашому житті розуміти, як важливо берегти тих, хто захищає Батьківщину. Можна відмовитися від купівлі пачки сигарет — зберегти своє здоров’я — але натомість зробити благодійний акт на окопну свічку, щоб зігріти солдата. Це архіважливо.
Вважаю, що кожен, хто живе мирним життям на відносно спокійній території, повинен усвідомлювати цінність усього цього та бути вдячним нашим захисникам.
До речі, допомогти Ірині із купівлею парафіну можна, перерахувавши кошти за реквізитами:
5354 3210 5826 7031 (Укрсиббанк).
Спілкувалася Лілія Антонюк
Спеціально для Svaliava.net
Всі фото від волонтерів.
Будь першим хто прокоментує