Про дружбу, розуміння та співпрацю двох чудових жінок з Алчевська, що переїхали до Сваляви після початку війни.
Чутки про відмінну якість за адекватну ціну на б’юті-послуги, які надають жінки, що переїхали до Сваляви з початком повномасштабного вторгнення зацікавили та змусили перевірити.
Спілкуємося з двома бізнес-вумен, подругами, однодумицями і просто гарними жінками — Вікторією Свиридовою та Іриною Острогляд.
— Як давно Ви проживаєте у нашому місті?
— Ми приїхали до Сваляви на початку другої війни, адже для мене це друга війна, розповідає Вікторія. Виїхали наприкінці лютого із Запоріжжя і дісталися Сваляви на початку березня.
— Чому саме Свалява?
— Так вийшло, що наші друзі запросили нас до Стрия (Львівщина, — прим. ред.), потім до Сваляви, тут зустріла нас їх знайома. Мешканка Драчина запросила нас до себе додому, надала нам житло у власному будинку, за що я їй дуже вдячна. Вони не поселили нас у прибудові, не поклали спати на першому поверсі у гостьовій кімнаті. Ці люди дали можливість вибрати одну із своїх спалень, у якій можна було милуватися зірками через прозору стелю.
— А ми жили у сім’ї Татичів у Голубиному, — розповідає Вікторія. — У них велика дружня родина, вони нас підтримують і далі, ось нещодавно подарували нам бойлер та піддон. Ми жили у приємній гостинній атмосфері стільки, скільки нам було потрібно разом ще з однією родиною з Одеси.
З цими чудовими людьми ми зберегли гарні стосунки. Можемо приїхати до них в будь-який момент. Вони завжди нас зустрічають з кавою та горою пирогів, частенько їх випікають на випадок, якщо заїдуть гості. Навіть собака Татичів Джессі завжди зустрічає нас із радістю.
— Ірино, у Вашій розмовній українській чую дуже багато слів із закарпатського діалекту, вчили цілеспрямовано?
— Вивчила (посміхається, — прим. авт.), щоб нормально спілкуватися з господинею будинку. Закарпатський діалект допоміг мені порозумітися з родиною жінки, яка нас прийняла. Я не досконало знаю українську, господиня теж, тож я вирішила вивчити закарпатську, щоб спілкуватися вільно.
Спочатку було цікаво, інколи навіть смішно, потім так звикла, що вже й не повім по-іншому. От нещодавно була на Тячівщині, то там через кожне слово говорять “йо”, це звучить кумедно. У кожному місті Закарпаття своя бесіда, і сказати, що закарпатська або русинська мова є однаковою, не мож.
— Вікторіє, коли Ви жили у Алчевську, Ви були знайомі з Іриною?
— Так, ми просто жили в одному місті, а ближче вже роззнайомилися у Запоріжжі, який став другим домом після початку війни у 2014 році. Коли ми покидали рідний Алчевськ, моїй доньці було 18 днів. Трішки встигли обжитися на новому місці, але і звідти довелося виїздити.
— Хто Ви за професією і чому на новому місці вирішили відкрити бізнес саме у сфері бюті-індустрії?
— Нас обох війна позбавила можливості вчасно отримати “дипломну” освіту, — говорить Вікторія. — Через різні обставини я залишила технікум в Алчевську, де отримувала фах економіста, а Іра не змогла закінчити Первомайське медичне училище. Щоправда, знання, здобуті за кілька років навчання й практики, нам обом все-таки стали у пригоді.
— Ми вирішили спробувати, ризикнути відкрити власний бізнес. І сподіваємося, що не помилилися, — додає Ірина. — Я обрала професію майстра манікюру, Вікторія зупинилася на тому, що цікаво їй — бровистика та ламімейкерство.
Навчання проходили у Львові, обійшлося, м’яко кажучи, недешево, але ми не звикли економити на навчанні та матеріалах. Для мене головне — якість послуги і той момент, коли клієнт йде від мене задоволений. Не просто оплачує послугу і дякує, а світиться від щастя. Для покриття нігтів використовую один з найдорожчих і якісних українських брендів та навіть надаю гарантію.
Ще однією перевагою наших бюті-послуг є приємна ціна у співвідношенні з якістю. Кожного клієнта ми пригощаємо чаєм, кавою, смаколиками, адже деякі жінки, “наводячи красу”, проводять у нас зо три години поспіль.
— Ірино, Вікторіє, що плануєте в майбутньому?
— Ми не плануємо зупинятися на досягнутому. В подальшому хочемо урізноманітнити спектр наших послуг — робити педикюр, а Вікторія хоче у перспективі займатися ще й нарощуванням вій. На першому поверсі нашого салону “Beauty Zone” згодом надаватимуть перукарські послуги.
Наразі мешканки Сваляви та сусідніх населених пунктів активно відвідують наш салон. Тож залюбки залишимо тут наші контакти та чекатимемо на нових клієнтів та клієнток.
Зв’язатися з нами можна за номерами телефонів (050) 179 05 51; (050) 654 52 57, або на сторінці у соцмережі Instagram: sviridova_lamimaker та ostrohliad_nails, де, до речі, можна наочно познайомитися з результатами нашої роботи до та після.
Лілія Антонюк,
Svaliava.net
Коментарі закриті.