Керечун здавна вважався символом достатку і добробуту в родині. Його прикрашали монетами, зерном та часником.
Різдво — одне з особливих свят, наповнене обрядами та звичаями. Це чарівний час символізує народження Христа, сімейне тепло та родинні зв’язки.
Напередодні Різдва на Свалявщині лунали колядки та вертепи, а господині випікали традиційний різдвяний хліб — керечун. Колись це робили у вивернутому назовні кожусі та рукавицях, щоб рік був вдалим.
Керечун здавна вважався символом достатку та добробуту. Різдвяний хліб має багато співзвучних назв: крайчун, карачун, керечун, корочонь, що з угорської перекладається як Різдво.
У поляків, моравців, словаків, сербів та болгар цим словом колись давно позначали день зимового сонцестояння, а з давньослов’янської “корочун” означав піст перед Різдвом.
Існує ще одна версія назви обрядового хліба: вона начебто походить від східнослов’янського “корчіти” — тобто “приходити”, “йти”.
Зазвичай, крайчун печуть уранці, перед Святвечором. Єдиного правильного рецепта, як і назви хліба не існує. Він передається у родинні з покоління у покоління.
Але є декілька загальних правил, які суворо дотримуються: хліб має бути пісним, а його приготування розпочинається з молитви.
У тісто кладуть кукурудзяне або пшеничне борошно, сіль, олію та дріжджі. Вважалося, що якщо хліб високо піднявся при випіканні — рік буде щасливим.
У різдвяному хлібі роблять заглиблення та оздоблюють традиційним плетінням. У “ямку” опісля випікання кладуть монети, зерно з колосками, щоб наступного літа був добрий врожай. Дехто заливає в ямку мед або насипає сіль, тут усе залежить від побажань господаря та господині.
Часник на керечуні символізує захист від хвороб та злих сил. На Святвечір з першою зіркою родина збиралася разом за столом, який прикрашав керечун поряд з кутею та іншими пісними стравами, а дім наповнювався духом Різдва.
Спечений духмяний хліб ґазди зберігали аж до Маланки, доки навкруги звучали щедрівки та колядки.
Будь першим хто прокоментує