Як запобігти булінгу — пояснює Мирослава Колядко, старша інспекторка СЮП Мукачівського РУП.
“Насамперед потрібно усвідомити, що булінг — це злочин, за який передбачена адміністративна відповідальність. Я, як ювенальна поліцейська, часто стикаюся з таким соціальним явищем, як булінг, нині поширеним серед молоді. Особливо часто йому піддаються саме підлітки.
Звичайно, така поведінка може траплятися і серед дорослих людей, які мають приховані психологічні вади і намагаються самоствердитися за рахунок інших.
Здорова самовпевнена дитина (чи дорослий) ніколи не буде принижувати іншого та завдавати йому морального або фізичного тиску”, — пояснює інспекторка.
— Пані Мирославо, чому така поведінка найчастіше зустрічається саме серед дітей старшого віку та молоді?
— Тут значну роль відіграє перехідний підлітковий період, коли формується самоідентичність, тобто уявлення про свій тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з точки зору еталона “мужності” або “жіночості”.

Так би мовити, хочеться заявити про себе у спільноті: школі, класі, коледжі чи компанії друзів. І добре, коли це робиться за рахунок гарної успішності у навчанні або перемог у різноманітних конкурсах.
Утім, часто діти знаходять слабшого за себе і починають принижувати його, щоб видаватися ліпшим, розумнішим, вищим чи сильнішим. Або навпаки. Постраждати від агресії однолітків можуть успішні діти, які виділяються своїми неординарними розумовими, духовними або фізичними здібностями та у чомусь кращі за однолітків.
— Як караються законом протиправні дії фізичного або морального насильства серед неповнолітніх?
— Булінг, як правило, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою відповідальність у вигляді штрафів або громадських робіт.
— Які превентивні заходи мають вживатися у школах та інших установах для запобігання булінгу?
— Усе починається з сім’ї — великої чи маленької. Під великою маю на увазі освітні заклади.
Діти копіюють модель поведінки батьків у суспільстві — з оточенням, родичами, сусідами, людьми похилого віку тощо. Тому життєві цінності своїм чадам мають прищеплювати насамперед батьки.

Що ж стосується закладів освіти, виховна робота має постійно проводитися на шкільних заходах та лінійках, а також має бути визначена міра покарання кривдників.
— Що ви порадите дітям, які стикалися з булінгом та їх батькам?
— Перша і основна порада — не боятися говорити про те, що вашу дитину цькують, а також вибудовувати з підлітком довірливі дружні стосунки, щоб, як мінімум, знати про це.
За перших проявів булінгу слід негайно звертатися до адміністрації закладів освіти, де навчається потерпілий, та правоохоронних органів. Адже безкарність породжує вседозволеність.
А дітям, на яких нападають однолітки, слід пам’ятати, що проблема не в них, а якраз у оточенні. Знущання — це не демонстрація сили, а навпаки, прояв слабкості з боку булера.

Тож за будь-яких проявів агресії не мовчіть. Повідомляйте про це батькам, вчителям, викладачам та друзям.






Будь першим хто прокоментує