“Художня майстерня” у Сваляві святкує свій п’ятий ювілей. Спілкуємося з власниками — подружжям Білунків

Впродовж п’яти років навчає мешканців Свалявщини художній майстерності подружжя Білунків.

• Facebook
• Instagram
• Telegram

Андрій та Мар’яна — професійні митці.

“Разом навчалися в художньому коледжі імені А. Ерделі при Закарпатському художньому інституті”, — розповідає Андрій Білунка.

— Як виникла ідея створення “Художньої майстерні”?

— Ми з дружиною живемо мистецтвом та любимо навчати цьому інших. П’ятнадцять років Мар’яна пропрацювала у Свалявській школі мистецтв. Я ж розпочинав свою діяльність на ПП “Алекс” художником, потім їздив на заробітки в Карлові Вари (Чехія), малював картини.

У 2016 році у нас з’явилася можливість купити будинок у Сваляві. До того часу ми орендували приміщення для продажу картин і багато малювали.

Коли реконструювали будинок, внесли у план і приміщення для художньої майстерні, але починати такий вид діяльності було важко.

Відкрилися 18 вересня 2019 року, перед Днем міста, а художня школа запрацювала вже через рік.

Ми пережили важкі часи пандемії коронавірусу і початок війни, але обладнали ще і другий поверх для занять із старшими дітками та майстерню з виготовлення рамок.

— Пані Мар’яно, як мистецтво, якому Ви з чоловіком навчаєте дітей, допомагає їм у житті?

— На Свалявщині багато талановитих дітей, але кожен талант потребує розкриття.

Більше двадцяти моїх учнів закінчили художні виші і художні коледжі, а шестеро зараз є студентами.

Одна з перших учениць — Євгенія Попович — працює на моєму колишньому місці роботи — у Свалявській школі мистецтв викладачем художніх дисциплін. Так би мовити, виростили заміну (посміхається, — авт.).

Вікторія Тайпс, яка працює адміністратором дитячого закладу “Азбука” у Сваляві, також моя учениця. Там вона проводить заняття з творчості з дітками дошкільного віку.

А Петро Островка професійно займається розписами в храмах. Син Ростислав також обрав мистецький шлях та навчався в Закарпатській академії мистецтв.

— Пане Андрію, чи плануєте далі розвивати свою діяльність?

— В планах було багато чого, але війна змусила працювати в іншому руслі.

Багато картин віддали для благодійних аукціонів. Зараз вважаю, що художня майстерня є міцним фундаментом для розвитку. Мрію, щоб закінчилась війна!

— Пані Мар’яно, яким би Ви хотіли бачити своє майбутнє?

— Зараз великих планів не будуємо, зараз хотілося б перемоги і миру, бо коли навколо страждають люди, єдине, чого хочеться, — щоб це припинилося. Дай Бог, щоб так і було. А діяльність завжди була і буде. Головне — діяти.