27 липня Україна вшановує тих, хто тримає медичний фронт держави у воєнний час — лікарів, медичних психологів, медсестер та усіх тих, хто піклується про здоров’я нації.
До Дня медичного працівника видання Svaliava.net вирішило поспілкуватися з терапевтом з Поляни з тридцятирічним досвідом роботи Володимиром Сверидою, який наразі обіймає посаду медичного директора санаторію “Деренівська купель”.
“Лікар від Бога”, — так відгукуються про нього пацієнти з Поляни, яким колись він врятував життя.
Воно і не дивно, адже Володимир, який народився та виріс у Рогатині (батьківщині величної Роксолани, до речі), мріяв про професію лікаря ще з шкільної парти. У починаннях сина всіляко підтримували батьки, які помітили у хлопця здібності до хімії та біології.
Вже під час навчання на третьому курсі Володимир працював медбратом в лікарні в Ужгороді і виявляв неабиякі здібності до медицини.
“Це був великий досвід у моїй практиці. Мені доводилося робити маніпуляції, ін’єкції, крапельниці і навіть асистувати на операціях. Але все це робив із великим задоволенням, — пригадує студентські роки лікар та додає: — В університеті познайомився з майбутньою дружиною і після державного розподілу ми одразу переїхали до Поляни.
Дружина влаштувалася на роботу у Свалявську поліклініку, де і донині працює наркологом, а я обрав вакансію лікаря загальної практики сімейної медицини у Полянській дільничній амбулаторії”.
Відритий, ввічливий, уважний — таким його пам’ятають полянці, яких він лікував.
— Пане Володимире, які незвичайні випадки траплялися у Вашій практиці на початку професійної діяльності?
— Якось до мене звернувся чоловік із скаргами на біль у грудях та сильну пітливість та слабкість.
Я запідозрив інфаркт міокарда, зробив кардіограму — діагноз підтвердився. Сказав Віктору — так звали чоловіка, — що йому потрібна термінова госпіталізація. Він хотів ще йти додому переодягнутися, але я розумів, що час іде на хвилини.
Відвіз його на власному автомобілі до Свалявської лікарні. Це було 25 років тому. Зараз пану Віктору десь під сімдесят, він мені дуже вдячний.
Спостерігав за сім’ями, за дітьми, за старшим поколінням. Навантаження було велике — 2000 пацієнтів. Їздив на виклики додому, багато було маленьких пацієнтів, які зараз викликають мене до своїх дітей.
Багато було викликів на пневмонії, гіпертонічні кризи, гострі алергічні стани, анафілактичний шок у дорослих та дітей.
Якось мене викликали до жінки пенсійного віку, яка після того, як з’їла чорнослив, почала задихатися. Добре, що вона жила близько до амбулаторії — метрів сто. Я встиг прибігти, зробити низку ін’єкцій і викликати швидку. У жінки виникла гостра алергічна реакція на харчових продукт.
Було багато виїздів і на ДТП та різні випадки травмування. Це був для мене величезний досвід. І навіть після того, як я полишив практику сімейного лікаря, з багатьма пацієнтами і досі підтримую теплі стосунки.
— Як далі складався Ваша кар’єра?
— У 2007 році отримав пропозицію працювати у санаторії “Сонячна Долина”, це був мій перший крок у санаторно-курортному лікуванні. Там розпочалася нова сторінка моєї медичної практики.
Я зайняв одразу дві посади: терапевта і заступника головного лікаря з медичної частини. За час роботи в санаторії мені вдалося познайомитися з потужними методами відновлення організму, як оксигенація та озонотерапія, якими захоплююся і дотепер.
Ця нова робота спонукала мене до розвитку. Я почав більше читати, більше розвиватися, дізнаватися про нові методики оздоровлення.
— Які власні підходи Ви використовуєте у роботі з пацієнтами?
— Лікування починається з спілкування та індивідуального підходу. Перше, що лікує — це слово.
Бувають випадки, коли для поліпшення самопочуття пацієнту достатньо порекомендувати не вживати той чи інший продукт та дотримуватися здорового способу життя. Є випадки, коли пацієнти потребують більше уваги, а деколи — негайної діагностики.
До речі, забір крові та лабораторні аналізи за потреби роблю особисто. Це допомагає зекономити час та правильно встановити діагноз. На нинішній моїй роботі у санаторії “Деренівська купель” ми використовуємо новітні підходи для покращення здоров’я пацієнтів. Цей метод визначає людський мікробіом та регулює роботу організму в цілому.
У пацієнтів підвищується настрій, стресостійкість, здоров’я шкіри, волосся, суглобів, ШКТ та загалом імунітет. Основа такого лікування полягає у тому, що патогенна мікрофлора витісняється корисною флорою. Вважаю, що захворюванню краще запобігти, ніж лікувати.
— Які відомі особистості приїздили на відпочинок у санаторії, де Ви працювали і працюєте?
— Деякі пацієнти слідують за мною по “по п’ятам” (посміхається, — авт.), дзвонять і запитують: “Ви зараз де?” Кажу — в “Деренівській купелі”. Відповідають: “Ми до вас туди приїдемо”.
За час роботи встиг познайомитися з багатьма українськими політиками, діячами українського мистецтва Степаном Гігою, Віктором Павліком.
У 2022 році в оздоровниці відпочивав знаменитий американський актор Жан-Клод Ван Дам. У мене в дитинстві у кімнаті висів плакат з його зображенням, був моїм кумиром.
Життя — цікава річ, ніколи не знаєш, що чекає тебе за поворотом. Він прилетів на зйомки до Словаччини і шукав респектабельний заклад для відпочинку. У Словаччині Жан не знайшов санаторій, який би задовольнив його вимоги на 100 відсотків. Американському гостю настільки сподобався відпочинок у “Деренівській купелі”, що він вирішив залишитися ще на тиждень та навіть відмінив літак.
— Чи притримуєтеся Ви рекомендацій, які даєте пацієнтам? Розкажіть, з чого починається Ваш день?
— Щодня, окрім неділі, прокидаюся о п’ятій ранку, п’ю воду з лимоном, роблю розминку та готую сніданок. Обожнюю омлет по-королівськи, обов’язково додаю до нього овочі.
Потім прокидаються дружина та сини, снідаємо ми завжди разом та їдемо на роботу — кожен на свою.
Сини Станіслав і Володимир теж, як і дружина, працюють у Свалявській міській лікарні. От тільки вони обрали іншу спеціалізацію — фізичну терапію, працюють у відділенні реабілітології.
Увечері та на вихідних проводжу час з родиною — це в житті головне. Люблю посиденьки з дружиною біля каміна за келихом вина, читати книги, вивчати щось нове, незвідане. Улітку доглядаю за прибудинковою територією, багато прогулююся пішки, зустрічаюся з друзями на каву.
— Чи є у Вас хобі? Чим захоплюєтеся?
— Взимку катаємося з синами на лижах. Люблю щось вивчати, досліджувати, бути у постійному розвитку, спілкуватися з людьми, допомагати їм та приносити користь.
— Поділіться секретом свого успіху.
— Мені поталанило працювати у тій професії, яка мені подобається. Це головне. У дитинстві батьки давали мені різносторонній розвиток. Я займався бальними танцями, навчався грі на скрипці та відвідував спортивну школу, вчився стрільбі з гвинтівки.
Також у шкільні роки захоплювався книжками американського педагога та мотиватора Дейла Карнегі про саморозвиток, вільного часу практично не залишалося. Можливо, це загартувало мене.
“Per aspera ad astra” — через терни до зірок, як кажуть.
31 липня Володимир Сверида святкуватиме своє 50-річчя. Користуючись нагодою, видання Svaliava.net бажає талановитому лікарю та просто чудовій людині здоров’я, натхнення та успіху у всіх сферах життя.
Лілія Антонюк,
представниця Національної спілки журналістів України.
Всі фото надав Володимир Сверида.
Будь першим хто прокоментує