Мінеральні води, які знаходились по околицях Сваляви, називали Свалявськими (Неліпинська, Сусківська, Квасний)? Залізнична станція називалась Szolyva-Harsfalva?
Свалява, знаходячись на перетині доріг Неліпино-Пасіка, Стройне-Голубине, мала дуже вигідне географічне розташування. Ще з 1790-х місто отримало право на щорічне проведення ярмарку “базарні дні”.
Свалява, як село, в 1872 р. налічувала 823 жителя, на три десятка більше ніж Неліпино (795 осіб, — прим. авт.) В Неліпині, як і в Сваляві, були млин, спиртзавод, конюшні, лісопильні та ін.
Свалява мала статус села, але в ній розміщують районний нотаріат (1878-1919 роки, — прим. авт.), який об’єднував села Гаршфалва (тобто Неліпино, — прим. авт.), Кішанна, Сасока (Сасівка, — прим. авт.), Свалява, Уйтевішфалва (Драчино, — прим. авт.).
Також Свалява мала самоуправління. Неліпино відносилось до сіл, яке також мало самоуправління, але не мало нотарського управління. Такі села були об’єднані в районний нотаріат. Звідси все, що знаходилось на території вищезгаданих сіл, називалось Свалявським.
Дехто знає, що неліпинці вперше побачили “поїзд” в 1872 р., коли почали прокладати колію через село. У 1881 році через Сваляву запустили залізницю Львів—Відень, але тільки 1886 році відкрили зупинку потягу у Сваляві, а до цього часу зупинка була в Неліпині, тому що тут був відомий на той час курорт “Harsfalva”, про який знали вельможі цілої Австро-Угорської імперії (в книзі-довіднику про Австро-Угорщину, яка була написана до 1000-ліття приходу угорців в Придунайську долину, лише Неліпинська купель була описана, — прим. авт.).
“Граф Шенборн, міністри та інші високопоставлені особи Австро-Угорщини приїздили до Сольви (Сваляви, — прим. авт.) з травня по жовтень для відпочинку у санаторії “Ерджебед” (один з корпусів так називався, а курорт називався “Harsfalva”, — прим. авт.), що знаходився на території нинішнього Неліпина, та інших оздоровницях“, — розповіла Марія Цанько, директорка Свалявського історичного музею.
Коли зросла кількість відпочиваючих в Поляні (хоча курорт був відкритий в 1868 р., але приймав менше відвідувачів, — прим. авт.), в 1886 р. зупинку з Неліпині перенесли в Сваляву, позаяк двічі зупиняти поїзд на такій відстані було невигідно.
До Неліпина побудували дорогу, вимощену з річкового каменю. Висадили обабіч дороги липові саджанці, які прикрасили й до того чудові краєвиди. А це дало змогу перевізникам Сваляви та Неліпина підзаробити на перевозці відпочиваючих до курорту.
Мабуть, тому що курорт на листівках, буклетах, газетах, рекламних оголошеннях писали як Szolyva-Harsfalva (Свалява-Неліпино), то і станцію називали Svalyva-Harsfalva, але це все мої припущення. Може, хтось знає?
За період Чехословаччини з свалявських листівок назву “Неліпино” прибрали, а неліпинські листівки друкувались без “Сваляви”.
Михайло Воронич
Будь першим хто прокоментує