Спортивний клуб “Легіон”, який функціонує у Сваляві вже протягом кількох років і де готують бійців зі змішаних єдиноборств, за відносно короткий час став справжньою кузнею чемпіонів. Яскравий доказ — три “золота”, “срібло” та “бронза”, які спортсмени зі Свалявщини вибороли на світовому чемпіонаті з хортингу, що проходив у Мілані.
Враховуючи активний розвиток змішаних єдиноборств на теренах Свалявської громади та високі досягнення свалявських спортсменів на вітчизняних і міжнародних змаганнях, просто не змогли не поспілкуватися з тією людиною, яка дала старт цьому процесу, докладає чималих зусиль, щоб не просто готувати справжніх професіоналів своєї справи, а й водночас пропагувати активний спосіб життя серед молоді, просувати високі моральні принципи, які базуються на людяності, взаємоповазі, самодисципліні, стійкості, готовності до будь-яких життєвих викликів.
“Двері свалявського спортклубу “Легіон” завжди відчинені для всіх“, — запевняє головний тренер Ігор Няговський, який для свалявських спортсменів є не тільки наставником, але й ідейним натхненником та, без перебільшення, взірцем для наслідування.
— Ігорю, передусім дякуємо за те, що погодилися на це інтерв’ю, і принагідно вітаємо Вас, як тренера, з високими досягненнями підопічних на чемпіонаті світу. Розкажіть трошки про себе, свій шлях у світ змішаних єдиноборств. З чого все починалося?
— Родом я з Кольчина, що на Мукачівщині. Саме тут і зробив перший крок у спорт, в юному віці почав відвідувати секцію кікбоксингу. Згодом в селі відкрили клуб змішаних єдиноборств, куди охоче перейшов. Тут, до речі, і розпочався розвиток змішаних єдиноборств на Закарпатті та його стрімке поширення в краї.
Займався в клубі “Фанат”, був учасником змагань різних рівнів. Затим проживав у Німеччині, де тренувався в “Fight Gym Nurnberg”, виступав за цей клуб. Скажу відверто, в Європі дуже високий рівень розвитку змішаних єдиноборств, і він постійно зростає.
В Нюрнберзі займався не тільки ММА, але й джиу-джитсу і тайбоксом, але при цьому виступав саме у змішаних єдиноборствах.
— Можна кілька слів про Ваші спортивні здобутки і досягнення?
— Почну з того, що я є багаторазовим чемпіоном України з хортингу, три рази вигравав світовий чемпіонат з хортингу. Крім того, брав участь у європейському чемпіонаті з бойового самбо, де здобув призове місце. Також виборов “золото” на чемпіонаті Європи з ММА.
Водночас маю у своєму активі перемоги на вітчизняних змаганнях з греплінгу. Ось така коротка історія мого спортивного шляху.
— А тепер про спортивний клуб “Легіон” у Сваляві. Як взагалі виникла ідея його створити?
— До цього я вже був головним тренером у залі в Кольчині, мої підопічні активно виступали на змаганнях в Україні, на європейських та світових турнірах, показували хороші результати, тому виникла ідея дещо розширити свою діяльність.
Пригадую, відкрити клуб у Сваляві мені запропонував мій друг Даніел. Це сталося, якщо не помиляюся, в 2020 році. Він надав свій особистий зал на вулиці Чорновола з класними умовами. Відтоді треную місцевих хлопців, крім того, займаюся організаційними питаннями, яких виникає безліч, тоді як Даніел опікується більше фінансовим забезпеченням залу.
Після відкриття “Легіону” у Сваляві почали потроху приходити хлопці, сформувався, так би мовити, кістяк клубу. Хоча з того часу минуло три роки, багато хто з різних причин пішов, але тренуються й такі, що з перших днів у “Легіоні”.
Я дуже задоволений тим, як проходить процес розвитку змішаних єдиноборств у Сваляві. Хлопці активно беруть участь у змаганнях, показують високі результати — для мене це має надважливе значення.
Загалом Свалява мені дуже в цьому плані імпонує, в зал приходять вмотивовані хлопці, які привчені до дисципліни, дотримуються субординації, а з такими дуже легко проводити тренування.
— Як доєднатися до тренувань у “Легіоні”? Є якість правила, можливо, вимоги?
— Скажу прямо: двері свалявського спортклубу “Легіон” завжди відчинені для всіх. Це наша ідеологія. Головне, щоб стан здоров’я дозволяв, було бажання тренуватися, мотивація.
Зал завжди доступний для новачків, можна навіть прийти на пробне тренування, щоб, так би мовити, на власному досвіді зрозуміти, чи підходить цей вид спорту, чи варто взагалі починати опановувати ММА, або ж просто поспостерігати за процесом тренування.
— А як часто проходять тренування?
— Тренуємось щовівторка і щочетверга. Зранку дитяча група, ближче до вечора — дорослі. Щосуботи маємо так званий опен мат — це відкрите тренування, на яке може прийти кожен охочий, щоб спробувати себе в змішаних єдиноборствах. Це класний досвід та можливість оцінити себе, свої сили.
До речі, раніше практикував проведення відкритих тренувань, куди представники нашого клубу мали змогу запрошувати своїх рідних чи друзів. А робив це для того, щоб в залі панувала атмосфера змагань, щоб хлопці звикали до присутності глядачів, вчилися не відволікатися, а повністю концентруватися на боротьбі, навіть якщо звідусіль за тобою спостерігає купа людей. Це хороша психологічна підготовка, вона дуже важлива.
Та з початком пандемії, а затим і війни, довелося відкласти цю практику. Але вже зараз задумуюсь над тим, щоб відновити цю хорошу традицію.
— Як відомо, ММА — це поєднання різних бойових мистецтв. Все ж під час тренувань на чому робите найбільший акцент?
— Взагалі є така тенденція в Європі, світі та й Україні, що багато-хто йде саме в боротьбу, яка є напівконтактним видом єдиноборств. Що ж стосується контактних видів спорту, це не кожному насправді підходить. Причин може бути безліч: і особисті переконання, і професійна діяльність, де не, до прикладу, надто вітаються синці чи садна.
Тому увагу акцентуємо саме на борцівській техніці, зокрема боротьбі у партері. Гадаю, за цим майбутнє ММА, тенденція на масовість вже проглядається.
Водночас боротьба дозволяє розвивати фізичну силу та витривалість. Безперечно, з дорослими відпрацьовуємо як боротьбу, так і ударну техніку, з дітьми ж опановуємо тільки борцівську техніку, бо змішані єдиноборства — це вид спорту більше для дорослих, які вже свідомо приймають рішення, знають, за чим прийшли, і чим натомість жертвують.
— Часто відбувається, так би мовити, ротація в “Легіоні”?
— Хоч і незначна, але ротація, певна річ, є, та кістяк спортклубу зберігся. Було таке, що хлопці припиняли відвідувати тренування, а через деякий час знову поверталися.
Хтось покидав клуб через навчання, хтось у зв’язку з переїздом. Але радий, що більшість з них, перебуваючи у Сваляві, заходять в гості, ми класно спілкуємося і загалом підтримуємо дружні відносини.
— Початок повномасштабного вторгнення — як він позначився на діяльності спортивного клубу?
— Спочатку зал у Сваляві був під ризиком закриття. Але я продовжував тренувати. Якщо, приміром, приходило двоє людей, з ними і проводив повноцінні тренування. Бо завжди бувають важкі часи, а в мене є таке переконання: за будь-яких умов потрібно передусім зберігати самодисципліну. Сам цього дотримуюся і вимагаю того ж у своїх підопічних. Навіть, якщо б на тренування приходила одна людина, я все одно проводив би заняття.
Тому зал функціонував, не було ні одно дня простою, двері завжди були відкриті, тренування проходили в звичному режимі.
Станом на зараз маємо високий показник відвідуваності тренувань, зал повний, буває, що всі навіть не поміщаються. Пригадую, на одному з нещодавніх тренувань у дорослій групі було 36 осіб.
Насправді це свідчить про те, що молодь і дорослі зацікавлені в тренуваннях, попит на змішані єдиноборства є. Тому з свого боку докладатиму максимум зусиль, щоб тримати цей рівень і навіть підвищувати його.
— Спасибі, Ігорю, за цікаву бесіду. Бажаємо Вам та Вашим підопічним нових спортивних досягнень та успіхів у справі, за яку вболіваєте, розвиваєте та примножуєте. Так тримати!
Svaliava.net
Всі фото — спортклуб “Легіон”
Коментарі закриті.