Матеріал підготовлено на прикладі статуту учня Масарикової школи Петрича Карла, який навчався у цьому закладі у 40-х роках минулого століття.
Напередодні початку нового навчального року нашим юним читачам та батьківському товариству було би цікаво ознайомитися із навчальним статутом учня Масарикової школи першої половини 40-х років, відомості про який виданню Svaliava.net люб’язно надала директорка Свалявського історичного музею Марія Цанько.
Навчання завжди розпочиналося з молитви, це було першим пунктом у статуті. Учні повинні були прочитати “Отче Наш” та “Вірую”, а по обіді, коли у церквах дзвонили дзвони, школярі і з шаною згадували загиблих воїнів-героїв.
Навчання у школі оплачувалося батьківським коштом. Щорічна сума оплати розбивалася на 5 платежів, які потрібно було сплатити до “5-го дня октобра, новембра, януара, марта, апреля”.
Також у документі зазначалося, що батьки мають забезпечити учнів старших класів житлом, описувалися правила поводження учнів у винайманому житлі. Учням заборонялося харчуватися в тавернах, кав’ярнях та подібних до них закладах.
Батьки (або опікуни) з часом мали цікавитися успіхами учня у навчанні та моральною поведінкою дитини. Велика увага приділялася підтриманню зв’язків з родиною.
Батьки та опікуни мали прикладати чималих зусиль для позашкільного морального виховання чада. Адже “праця професорской корпораціи лишь тогди буде успішна, еслі і в домашнєм середовищу ученік достає релігійноє, моральноє і патріотичноє виховання”.
Своїх вчителів при зустрічі хлопці мали вітати, піднімаючи головний убір, він був обов’язковим предметом шкільної форми, а дівчата — легким нахилом голови.
Були і схожі з нашим сьогоденням вимоги, які стосувалися правил поведінки зі шкільними речами. Учні мали берегти шкільне майно, підручники, бути охайно вдягненими та зачесаними, не смітити.
Залізницею подорожувати учні могли лише у вагонах, пристосованих спеціально для молоді. Дівчата окремо, хлопці окремо. Ті, хто приїздили з провінції, мали зі станції йти одразу до школи.
У той же час були тотожні моменти повоєнного життя, що перегукуються з нашим. При оголошенні тривоги діти мали дотримуватися оборонного плану та спускатися у бомбосховища під час повітряної небезпеки.
Що ж стосується системи покарань за невиконання правил статуту, все було досить просто: учень отримував три попередження від класного керівника та дирекції школи, на четвертий раз викликали батьків та виключали з навчального закладу.
Ось такими були учнівські будні школярів старших класів у воєнні роки минулого століття.
Час минув, але цінності залишаються незмінними. Повага до вчителів, сумлінне навчання, виховання у родині залишаються актуальними і у наш час. Школярі так само ходили у бомбосховище, ховаючись від повітряної небезпеки…
Все має свій початок і кінець. Будемо сподіватися, що нинішня війна скінчиться до закінчення нового навчального року.
За надані матеріали дякуємо Свалявському історичному музею.
Лілія Антонюк,
Svaliava.net
Будь першим хто прокоментує