Флорбол прийшов до нас з Європи, там це надзвичайно популярний вид спорту, інноваційна альтернатива хокею. Він зародився у 70-ті роки у Швеції.
Якось хокеїсти, що не мали змогу влітку потренуватися на льоду, вирішили спробувати зробити те саме, але у спортивному залі з м’ячем. Звідси і назва: “floоr” (з англ.) — підлога, “ball” — м’яч.
Згодом гра з клюшкою та м’ячем стала популярною в інших країнах. В Європі у флорбол грають усі, є флорбольні команди бізнесменів, викладачів, школярів, пожежників, полісменів.
Це і не дивно, адже цей вид спорту має низку переваг: у флорбол можуть грати незалежно від віку та статі; він не такий травматичний в порівнянні з хокеєм і не потребує наявності льодової арени та закупівлі дорогого захисного екіпірування. Адже займатися можна у тренувальній залі, та й грають флорболісти легким м’ячиком з отворами для зменшення спротиву повітря.
У гравців розвиваються навички стратегічного мислення, пам’ять, реакція, увага, не кажучи вже про користь для фізичного здоров’я та задоволення від процесу. Флорбол не має аналогів та ламає абсолютно всі стереотипи. В Україну цей вид спорту прийшов наприкінці 90-х, а у 2009 році з’явилася Всеукраїнська федерація флорболу, до якої зараз входять 33 клуби.
Одним з них є свалявський флорбольний клуб “Csc Solva”, юніорська збірна якого нещодавно виборола срібло на обласному турнірі “Precept Cup” в Мукачеві.
Ми вирішили докладніше розпитати про це співзасновників клубу Івана Катрича та Миколу Герича, які зараз роблять вагомий внесок у розвиток цього унікального виду спорту на теренах Свалявщини.
— Іване, розкажіть, будь ласка, як взагалі виникла ідея заснування флорбольної команди?
— Взагалі на Закарпаття флорбол зайшов, як один з церковних рухів, занять з підлітками. Все почалося з проєкту при церкві євангельських християн-баптистів “Благодать” у Сваляві. Наша церква завжди приділяла увагу розвитку спортивних та творчих здібностей молоді, з цією метою пастори організували клуб “Майбутнє”, де я був залучений у роботу з молодшим поколінням.
До речі, клуб працює і зараз щосуботи. У вільний час ми проводили різні хобі-класи для дітей та молоді: циркове мистецтво, футбол, малювання. Тоді до нас завітав пограти у флорбол майбутній тренер дитячої команди Микола Герич. Він переїхав до Сваляви із Жденієва та розповів про тамтешню флорбольну дитячу команду.
Ось так і розпочалась історія “Csc Solva”, який з хобі-класу у спортивному залі на території церкви виріс у професійний флорбольний клуб. Зараз у нас грають три команди: дитяча, юнацька та доросла. Загалом займається 55 учасників.
— Чим для Вас зараз є флорбол?
— Флорбол для мене не просто вид спорту — це можливість віднайти молоді таланти та дати їм зелене світло.
— Миколо, як вдається вирішувати фінансові питання клубу? Адже професійні змагання потребують закупівлі спортивної форми, обладнання та передбачають інші витрати.
— Левову частку фінансових витрат бере на себе церква. Про це більше міг би розповісти Василь Райчинець — наш третій співзасновник клубу, що відповідає за документацію та фінанси — але він зараз на лікарняному. Кожного місяця на потреби нашого клубу виділяється певна сума з церковного бюджету, тому ми вважаємо наш проєкт більше соціальним, аніж комерційним.
Тільки нещодавно ми затвердили символічний щомісячний внесок в розмірі 200 гривень від вихованців клубу. Це певною мірою компенсує витрати на постійну закупівлю м’ячів та вчить дітей берегти майно.
Аналогічно і зі змаганнями: дітям з малозабезпечених або неповних сімей ми можемо оплатити участь, харчування та проїзд з власної кишені. Вихованці й досі не знають, звідки взялися кошти. Ми говоримо, що Бог попіклувався про них.
В клубі ми займаємося не тільки спортом. З дітьми ми проводимо різні тренінги та уроки, привчаємо наших вихованців до дисципліни, розповідаємо про моральні принципи, засновані на біблійних законах. Звідси йде і мотивація, своєрідний девіз нашої команди — “Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа”.
Ідея така, що ти повинен готуватися, але перемога залежить від Бога. Ми молимося перед кожним змаганням. Я бачив багато талановитих хлопців, яким не вдалося досягти певних успіхів у спорті через шкідливі звички та сумнівні компанії.
— Війна якось позначилася на житті клубу?
— З початком війни чоловічі збірні не можуть виїжджати на змагання за кордон, зараз спортивну майстерність показуємо на всеукраїнських чемпіонатах з флорболу. Чоловіча збірна цьогоріч навіть не буде подаватися на кваліфікацію чемпіонату світу, але заявки на участь у світовій першості дозволяють подавати дівчатам — як індивідуально, так і у складі команди.
Флорбол — це не тільки чоловічий вид спорту. В Україні є жіноча збірна, проте за регламентом у складі чоловічої флорбольної команди може бути двоє гравців–дівчат.
Змінився також склад команди, багато гравців виїхало, пришли нові. Зараз на постійній основі у клубі займаються 45 гравців і ще 10-11 відвідують заняття в рамках спортивної секції.
А ще під час війни ми зрозуміли рівень популярності флорболу у Європі. Із всіх дітей, які виїхали за кордон, кожен мав можливість тренуватися.
— Іване, чим запам’ятався день початку війни?
— Пригадую, 23 лютого у нас була зустріч команд. Тоді говорили, що, можливо, буде війна, тому потрібно триматися разом та підтримувати один одного. А вже наступного дня ми звозили до церкви ліжка, матраци та інші потрібні речі людям, що тікали від війни.
Всі тренери та старша команда об’єдналися, щоб допомогти нашим пасторам — Івану Кондору та Віктору Косенку облаштувати місця для ВПО на території церкви. За рік більше 300 осіб отримали прихисток, 30 переселенців з окупованих територій проживають та харчуються в церкві і зараз.
— Миколо, розкажіть, будь ласка, про розвиток та структуру клубу. Маєте плани на майбутнє?
— Влітку проводимо дитячі спортивні табори з виїздом на 5-6 днів, адже є багато дітей, яким просто цікаво бути в нашій спільноті. Їм подобається грати у флорбол, так би мовити, на аматорському рівні, для задоволення. Тому ми почали більше позиціонувати себе, як християнський спортивний клуб з різними спортивними напрямками, зокрема футбол, волейбол, флорбол і воркап.
У Сваляві наші тренування проходять два рази на тиждень на території Свалявського ліцею. Водночас маємо юніорську команду в Неліпині. Запрошуємо всіх охочих долучатися до спортивного розвитку молоді нашого краю.
Далі хотіли би втілити у життя нашу давню мрію: мати власне професійно обладнане приміщення для спортивних змагань, проводити обласні і навіть всеукраїнські турніри у нас — на Свалявщині.
Принагідно запрошуємо ознайомитися з діяльністю клубу на наших сторінках у Facebook та Instagram. А щоб записатися на тренування, достатньо зателефонувати за номером: (066) 65 94 012.
Спілкувалася Лілія Антонюк, Svaliava.net
Всі фото надав Іван Катрич
Будь першим хто прокоментує