З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну вся держава стала на захист рідної землі від зазіхань агресора. Мужньо і самовіддано протистоять ворогу й українські рятувальники, які, ризикуючи власним життям, борються з наслідками ворожої агресії, рятують життя, гасять пожежі, розбирають завали.
Упродовж майже двох тижнів у прифронтовій зоні несли службу і свалявські рятувальники. Про це в інтерв’ю онлайн-виданню Svaliava.net розповів начальник караулу 12-ї державної пожежно-рятувальної частини, капітан служби цивільного захисту Василь Марич, який, власне, і очолював караул рятувальників із Сваляви.
— Василю, скажіть, скільки свалявських рятувальників несли службу на сході й де конкретно вона проходила?
— У складі зведеного загону з Мукачівського району у відрядженні перебувало п’ятеро пожежних-рятувальників зі Сваляви. Окрім мене, це Борис Цанько, Тиберій Пафко, Іван Лях та Руслан Туряниця. Загалом з Мукачівщини нас було одинадцятеро, несли службу на Харківщині. Конкретно — у місті Куп’янськ з 7 по 15 листопада 2022 року.
— Перш ніж розповісти про службу Вашого караулу на сході, пригадайте, яким запам’ятався день початку повномасштабного вторгнення?
— Пригадую, після четвертої години ранку мені зателефонував тесть, який приголомшив мене звісткою про початок війни, масові обстріли, вибухи в аеропортах. Далі був дзвінок від мами з Чехії, затим близько шостої години повідомили про терміновий збір всього особового складу пожежно-рятувальної частини, навіть тих, хто перебував у відпустках чи відрядженнях.
На це давали не більше двох годин, тому одразу попрямував на роботу. У зв’язку з оголошенням воєнного стану в нашій частині автоматично почався посилений варіант несення служби, на чергування заступили два караули.
— Як Ви відреагували на звістку про відрядження в прифронтову зону?
— Реакція була нормальною. Це ж наша робота, я би сказав, наша основна місія. Зараз незалежність нашої держави відстоюють і Збройні Сили, й інші силові структури, і за це ми їм дуже вдячні.
Рятувальники також мають свій фронт, ми чітко усвідомлюємо важливість і потрібність нашої професії, тому повинні допомагати нашим оборонцям всіма можливими способами. Адже тільки об’єднавши зусилля — здобудемо перемогу над агресором і відстоїмо наше право жити в незалежній, суверенній країні.
— Що сказали рідні?
— Хоча в їх поведінці і спостерігалася тривожність і переживання, але загалом рідні підтримали мене, сприйняли цю звістку з розумінням — і це дуже важливо для представників нашої професії, бо додає сил та впевненості.
— Коли у складі караулу свалявських рятувальників Ви прибули до місця призначення, скажіть, які були перші враження від побаченого?
— Наш шлях до Куп’янська пролягав через Харків та Ізюм. Враження важко передати словами. Одна справа, коли ти дивишся на масові руйнування по телебаченню чи десь в Інтернеті, але коли все бачиш на власні очі — це зовсім інше.
Особливо важко було дивитися на понівечений Куп’янськ . Тут, напевне, не залишилося будівель, які б не зазнали руйнувань внаслідок ворожих обстрілів. З міста просто безжалісно познущалися.
— Ви пригадуєте своє перше завдання у Куп’янську?
— Після прибуття до міста наш зведений загін розмістився у Куп’янській пожежно-рятувальній частині. Наступного дня начальник Мукачівського райуправління ДСНС Євген Праслов провів розвід, під час якого ми вперше побачили і зрозуміли, що таке обстріли.
За 150-200 метрів від нас були три прильоти ракет комплексу С-300. У момент вибухів краєм ока побачив, як величезні і важкі ворота на гаражі просто піднялися і впали на місце.
Щодо першого завдання, це був виїзд в село Ківшарівка Куп’янського району. За місяць до цього ворог обстріляв населений пункт, було влучання у житлову п’ятиповерхівку. Як наслідок – п’ятий поверх обвалився на четвертий. В той час в одній з квартир перебувала жінка, вона відпочивала на ліжку і на неї впала двотонна бетонна плита перекриття. Її тіло, власне, і діставали з-під завалів.
Знаєте, в такі моменти відчуваєш потужне емоційне потрясіння та невимовну лють, однак відразу ж береш себе в руки, бо потрібна максимальна концентрація та фокусування на завданні, яке виконуєш. І потрібно робити це уважно, а головне — обережно.
— А що найбільше закарбувалося в пам’яті під час служби в Куп’янську?
— Практично кожен виїзд, а їх було більше десятка, запам’ятав, як кажуть, на все життя. Пригадую, мали виїзд на гасіння пожежі, яка виникла в будівлі “Нової пошти” після обстрілу. Це було особливо небезпечним завданням, позаяк росіяни обстріляли її забороненими касетними бомбами.
Це дуже небезпечні й підступні засоби враження. Такий снаряд під час спрацювання розкидає на досить велику площу своєрідні мініснаряди, які реагують на рух, після чого вибухають.
Це неабияк ускладнює роботу рятувальників і несе пряму загрозу, тому одразу попередив підлеглих, щоб ті під час гасіння загоряння були максимально обережними та уважно дивилися під ноги, щоб уникнути непоправного. Обстрілювати забороненими касетними бомбами цивільну інфраструктуру – це злочин проти людяності, який найточніше характеризує всю терористичну сутність російського агресора.
— Ваші колеги підказують, що по приїзді з відрядження рятувальники, зокрема і свалявські, були нагороджені відомчими відзнаками.
— Це дійсно так. Нагрудний знак “За відвагу в надзвичайній ситуації” отримав я і рятувальник Тиберій Пафко. Крім того, такою ж нагородою відзначили очільника Мукачівського райуправління ДСНС Євгена Праслова та начальника караулу з Мукачева Михайла Попадинця.
Відразу хочу наголосити, що ці нагороди — заслуга всього зведеного загону, адже кожен рятувальник, неабияк ризикуючи, виконував свою роботу професійно, відважно, мужньо, я б сказав, героїчно.
Тому дякую всім побратимам, колегам з інших рятувальних підрозділів, та, звісно ж, нашим військовим, які, не шкодуючи сил, боронять Україну та український народ від ворожих зазіхань. І ми обов’язково переможемо!
Svaliava.net
Всі фото надав Василь Марич
Будь першим хто прокоментує