Старовинні традиції, які були притаманні Свалявщині, можна побачити на старовинному фото зі Свалявського історичного музею.
За святковим столом на Святвечір зазвичай збиралася вся родина — від малого до найстаршого.
На світлині ми можемо побачити ґаздиню з маленьким сином на руках, старших синів, бабусю та дідуся родини. Ґазда, ймовірно, і робив фото, тому залишився за кадром.
На світлині видно, що до Святвечора сім’я готувалася заздалегідь.
Зазвичай у переддень Різдва господиня вставала з першою зорею та перевіряла, чи все, що зичили сусіди, повернули. “Борони Боже, щоб щось домашнє та було по чужих обійстях” — казали тоді.
У кімнаті чисто, прибрано, стіл накритий парадною скатертиною (обрусом, — прим. авт.), горить свічка, а у центрі столу стоїть керечун (традиційний святковий хлібець, — прим. авт.) та пшеничний сніп, тобто дідух. За повір’ями, дідух, який вносив до оселі найстарший чоловік у родині, мав оберігати сім’ю, надавати захист пращурів.
Ніжки столу обплетені залізним ланцюгом, який, за повір’ями, мав тримати сім’ю вкупі до наступного Різдва.
На світлині видно, що деякі члени родини є босими. Можливо, це пов’язано з невисокими статками сім’ї, але можна припустити, що це ще одна цікава традиція.
У Святвечір ґазда вносив до будинку сокиру, а члени родини ставили на неї босі ноги. Вважалося, що таким чином вони набувають міцності, начебто стають “залізними”.
Будь першим хто прокоментує